Мета роботи - визначення місця поведінкової економіки в парадигмальній структурі сучасної економічної теорії та її ролі в розвитку сучасного економічного знання. Слабка увага класичної економічної теорії до поведінкового аспекту прийняття рішень економічними суб'єктами в умовах зростання нестабільності та невизначеності господарського розвитку спричинила актуалізацію та популяризацію досліджень у сфері поведінкової економіки. Підкреслено, що дослідницький конструкт саме поведінкової економічної теорії дозволяє осмислити ірраціональні феномени економічної поведінки. На основі виявлення спільних і відмітних характеристик неокласичної та поведінкової теорій, а також враховуючи експертні оцінки, доведено, що поведінкова економіка розширює теоретико-методологічну базу сучасної економічної науки за рахунок впровадження досліджень когнітивно-психологічних модусів суб'єкта, який приймає господарські рішення. Визначено, що сучасна економічна теорія має поліпарадигмальний характер, що спричинено домінуванням розгалуженості та гетерогенності наукових інтерпретацій одних і тих самих економічних явищ і проблем. Унаслідок цього присутні складні форми співіснування та взаємодії наукових парадигм і уможливлюються варіації міжпарадигмального синтезу, наприклад активний розвиток теорій поведінкової економіки: когнітивна економіка, нейроекономіка та ін. Розвиток поведінкової економіки відбувається у взаємодії з іншими сучасними економічними теоріями (сучасною неокласикою, експериментальною економікою, неоінституціональною теорією, еволюційною теорією та ін.), однак її прикладний потенціал є значно більшим, що виводить поведінкову економіку від наукової "периферії" до "центру" парадигмальної структури сучасної економічної теорії.