Розглянуто проблематику визначення специфіки адаптації, якої вона набуває за постіндустріальних умов діяльності підприємства. Постіндустріальний контекст характеризується перерозподілом пріоритету факторів виробництва на користь інформації та знань, які у поєднанні з новими технологіями та творчим характером діяльності зумовлюють формування нових організаційних домінант, що проявляється у вмінні користуватися знаннями. За таких умов рушійними силами розвитку бізнесу стають не стільки фінансові ресурси, скільки їх поєднання з ідеями, тобто набувають розвитку не просто ринки капіталів та праці, а ринки талантів, які здатні приймати та реалізовувати унікальні стратегії розвитку бізнесу. На основі поєднання теорій організаційних змін та стратегії аргументовано взаємозв'язок рівнів складності ситуації навколишнього середовища і рівнів стратегічного процесу, що дозволило сформувати моделі ситуативної, стратегічної та сценарної адаптації, відмінні специфічні особливості яких є основою визначення адекватних способів і механізмів адаптивних реакцій. Відмінність моделей за певними характеристиками визначає сучасну специфіку та багатогранність адаптації за постіндустріальних умов діяльності підприємства та розкриває її сутність у об'єктному аспекті.

  Повний текст PDF - 399.803 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"