Запропоновано інституційну модель розвитку освітньої системи і надано її емпіричне обгрунтування. Розкрито двоїсту роль, яку відіграють економічні інститути у функціонуванні та розвитку освітньої системи: з одного боку, вони доводять до освітньої системи соціальне замовлення суспільства на конкретні форми і напрями освітньої підготовки, з іншого - здійснюють зворотний вплив на суспільство через пропозицію освітніх послуг та формують у соціумі суспільний статус освіти. Визначено, що розбудова освітньої системи України стримується й гальмується низкою існуючих у суспільстві інституційних пасток - композицій із таких інституційних факторів і умов розвитку освіти, які, з одного боку, є внутрішньо взаємообумовленими, взаємозалежними і передбачають необхідність їх сумісного розвитку, а з іншого - в своєму поточному стані знаходяться у антагоністичному протиріччі, самим своїм існуванням блокуючи або унеможливлюючи дію одне одного (необхідність покращання якості державного управління освітою vs незацікавленість у цьому держслужбовців, потреба у посиленні контролю за якістю навчання студентів vs незацікавленість у цьому викладачів і адміністрації ВУЗів). Головні теоретичні висновки роботи обгрунтовано за допомогою одержаних результатів досліджень: "Ставлення підприємців до проблем розвитку освіти і механізмів взаємодії ринку праці і ринку освітніх послуг в Україні" (Харків, жовтень - листопад 2012 р., n = 212) і "Вивчення моделей поведінки студентів на ринку освітніх послуг України" (Харків, жовтень - листопад 2012 р., n = 464).