Особливості діабетичної ретинопатії у хворих на цукровий діабет 2 типу

Могілевський, С. Ю.; Бушуєва, О. В.; Натрус, Л. В.

У зв'язку з відсутністю своєчасного звернення пацієнтів та пізньою діагностикою цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т), на час встановлення діагнозу до 50 % хворих вже мають ускладнення, пов'язані з розвитком мікро- та макроагніопатій, серед яких досить часто зустрічається діабетична ретинопатія (ДР), яка є першочерговою причиною сліпоти у осіб працездатного віку. Мета дослідження - співставлення клінічних, лабораторних та офтальмологічних даних для характеристики хворих з ДР та ЦД2Т. До дослідження було залучено 302 особи, яких було розподілено на 4 групи: 1-у склали 98 пацієнтів, які не мали ЦД2Т (контроль), в 2-у групу (n = 76) увійшли пацієнти з катарактою та I стадією ДР (без видимих змін на очному дні), 3-ю групу (n = 64) склали пацієнти з катарактою та непроліферативною ДР, а 4-у (n = 64) - пацієнти з катарактою та проліферативною ДР. Результати роботи показали, що у більшості хворих (2/3) мав місце ЦД2Т. У свою чергу, у більшості хворих (2/3) з ЦД2Т мала місце ДР. Серед хворих з ДР частота непроліферативної та проліферативної ДР склала 1:1; хворі з проліферативною ДР від загальної кількості хворих склали 21,2 %. Загалом серед даної категорії хворих переважали жінки, яких було 65,2 %. Через 5 років хвороби у хворих на ЦД2Т ретинопатії ще нема, тоді як через 8 років виявляються ознаки непроліферативної ДР, а через 11 років - ознаки проліферативної ДР. Непроліферативна, а більшою мірою проліферативна ДР характеризувалися потовщенням сітківки ока (за показниками ОКТ і ЦТС та ЦОС), причиною чого було нагромадження у внутрішньоочній рідині дієнових кон'югатів, що було особливо виражено у хворих з проліферативною ДР. Компенсаторно збільшувалася активність каталази, однак цей механізм за умов проліферативної ДР виснажувався. У кожного хворого з ДПР було відмічено прояви неоваскуляризації та/або гемофтальм.


	Наукова періодика України		Архів офтальмології України