Наведено результати досліджень деструктивних явищ, розвиток яких набув особливої інтенсивності починаючи з 80-х рр. минулого століття. Показано, що дефіцит кисню та висока засоленість вод спричинили накопичення водоростевого детриту, який не піддається гнилісному розпаду, формує придонний шар органіки та стимулює процес замулення. Зі збільшенням мілководності зростає рівень випаровуваності вод, відтак утворюється замкнене коло чинників: нестача річкового стоку - падіння рівня - зростання солоності порушення водних фітоценозів - зростання випаровуваності - зростання солоності. Деструктивний потенціал останнього чинника збільшується з кожним циклом, і нині сягає критичної межі. Лиманні екосистеми за таких умов втратили можливість до самовідновлення та майже не здатні до реалізації саморегулювальних процесів, що вимагає розроблення та впровадження заходів з відновлення та збереження водойми, від стану якої залежать чисельні прибережні та навколоводні біотопи.

  Повний текст PDF - 1.42 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"