Хірургічне лікування гіпертрофії піднебінних мигдаликів у дітей

Косаківська, І. А.

У разі гіпертрофії піднебінних мигдаликів (ГТПМ) найчастіше проводять хірургічні втручання по їх зменшенню, рідше виконують тонзилектомію. Мета дослідження - вибір найбільш оптимальної тактики лікування ГТПМ у дітей. Під спостереженням в клініці перебувало 77 дітей з ГТПМ віком від 2 до 14 років. У дітей віком до 3 років за допомогою біполярних інструментів видаляли нижню і частково середню частини мигдалика та зберігали верхній полюс. У дітей з гіпертрофією III ступеня, старше 3 років, у більшості випадків (за рівномірної гіпертрофії) виконували тонзилопластику. Пацієнтам з гіпертрофією мигдаликів II ступеня проводили підслизову електротермоадгезію (ЕТА) піднебінних мигдаликів за допомогою біполярних пристроїв з голкоподібними електродами. Після тонзилопластики післяопераційні рани у всіх випадках заживали первинним натягом. У дітей, яким видаляли нижню і частково середню частини мигдалика та зберігали верхній полюс, спостерігали повне загоєння рани та зменшення величини мигдаликів. Лакуни піднебінних мигдалин в області верхнього полюса були повністю збережені. У подальшому мигдалики змістились частково до низу і за розмірами та архітектонікою не відрізнялись від мигдаликів здорових дітей. У пацієнтів, яким проводилась підслизова ЕТА піднебінних мигдаликів, кровотечі не спостерігалось. Упродовж місяця піднебінні мигдалики зменшувались в розмірах. Висновки: під час вибору методу хірургічного втручання у дітей з ГТПМ слід враховувати вік дитини та величину і форму мигдаликів. У дітей віком до 3 років методом вибору є тонзилотомія з видаленням лімфоїдної тканини в області нижнього полюсу та видалення окремих гіпертрофованих ділянок біполярними інструментами або ЕТА піднебінних мигдаликів. Після 3 років у разі ГТПМ II ступеня рекомендовано викону-вати ЕТА мигдаликів, а у разі гіпертрофії III ступеня - тонзилопластику.


	Наукова періодика України		Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П. Л. Шупика