Пошук нових принципів дренування травного каналу та лікування ентеральної недостатності кишечника залишається однією з дискусійних проблем невідкладної гастроентерології, яка потребує подальшого розв'язання. Мета роботи - дослідити наслідки дренування тонкої кишки після її резекції у разі гострої сегментарної судинної недостатності в експерименті. Роботу було виконано на 30-ти піддослідних тваринах (білі щурі), яких відповідно до мети було розподілено на 2 групи. У першій групі досліджували особливості перебігу патологічного процесу на 36-й та 48-й год з моменту його моделювання. У тварин другої групи через 36 год після моделювання гострої сегментарної судинної недостатності виконували резекцію кишки та здійснювали трансгастральне дренування проксимальної культі тонкої кишки та проводили ентеросанацію двічі через 6 год. В експерименті оцінювали контамінацію портальної крові за концентрацією молекул середньої маси (МСМ-280) та лейкоцитарним індексом інтоксикації (ЛІІ), досліджували pH і мікробну контамінацію вмісту тонкої кишки, застосовували лабораторні та статистичні методи дослідження. Моделювання гострої сегментарної судинної недостатності кишечника характеризується через 48 год зменшенням pH вмісту кишечника до 3,18 +- 0,19; збільшенням мікробної його контамінації до 7,25 +- 0,63 lg КУО/гр.; зростанням в v. portae і концентрація МСМ-280 до 0,584 +- 0,044 у.о.; збільшенням ЛІІ до 2,86 +- 0,26 у.о. Трансгастральне дренування проксимальної культі тонкої кишки двохканальним зондом на 12-ту годину перебігу післяопераційного періоду характеризується достовірним зменшенням агресивності тонкокишкового вмісту та призводить до зменшення ступеня контамінації портокавального судинного сектора.

  Повний текст PDF - 736.977 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"