Враховуючи високу поширеність черепно-мозкової травми (ЧМТ) в судово-медичній практиці, наведено дані судово-медичних експертиз потерпілих у подібних випадках, описано основні дефекти лікарів неврологів, які допускаються у разі діагностики ЧМТ, що може допомогти судово-медичним експертам у правильній оцінці ЧМТ. Матеріалом досліджень було 1304 судово-медичні експертизи відділу судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачуваних та інших осіб одного з обласних бюро судово-медичної експертизи України за 2008 - 2012 рр. Одержані дані підлягали статистичній обробці. Мета роботи - вивчення дефектів, що допускаються лікарями у випадках ЧМТ, за даними судово-медичних експертиз, для запобігання помилок судово-медичних експертів в оцінці ЧМТ. Під час статистичного аналізу експертиз було встановлено, що випадки з ЧМТ зустрічалися в 37,94 % всіх експертиз (1304 з 3437 загальної кількості). Кількість експертиз у випадках ЧМТ щорічно збільшувалася з <$E25,9~symbol С~2,05~%> у 2008 р. до <$E37,38~symbol С~2,05~%> в 2012 р. Було виявлено, що в медичних документах, наданих для судово-медичної експертизи, в більшості випадків лікарі встановлювали діагноз "ЧМТ" необгрунтовано, особливо у випадках клінічно легких форм ЧМТ струс головного мозку та забій головного мозку легкого ступеня, що склало 81,35 % і 13,98 % відповідно. Під час проведення судово-медичної експертизи у всіх цих випадках встановлені діагнози були зняті. Такі діагнози, як "забій м'яких тканин голови" і "здавлення голови", які не були підтверджені будь-якими клінічними даними, судово-медичній оцінці не підлягали, відповідно до "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995. У разі встановлення діагнозу "ЧМТ" лікарі-клініцисти не дотримуються стандартів і клінічних протоколів надання медичної допомоги хворим з відповідною формою ЧМТ. Саме через це експерти зазнають труднощів під час проведення подібних експертиз, оскільки провідну роль у судово-медичної оцінці грає правильно оформлена медична документація та обгрунтоване проведення низки клініко-діагностичних заходів, особливо у випадках, коли після травмування потерпілого пройшов значний час і прояви тієї чи іншої форми ЧМТ можуть зникнути. Таким чином і в подібних випадках можна казати про дефекти лікувально-діагностичного характеру, що має бути зазначено у експертних підсумках.

  Повний текст PDF - 654.582 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"