Діагностика пошкоджень за поєднаної краніоабдомінальної травми (ПКАТ) може ускладнюватись внаслідок її тяжкості, порушення свідомості, сп'яніння, тому частота діагностичних помилок коливається від 20 до 45 %. Послідовність, обсяг і час застосування конкретних діагностичних методів в гострий період травми є до кінця нерозв'язаною проблемою. Мета роботи - визначити послідовність та обсяг застосування діагностичних методів у гострому періоді ПКАТ залежно від її тяжкості. Проведено проспективне дослідження 281-го постраждалого з ПКАТ. Основну групу склали 143 постраждалих з диференціальною діагностичною тактикою залежно від оцінки тяжкості травми за шкалою FTS. В контрольну групу було включено 138 постраждалих, у яких діагностична тактика залежала від суб'єктивної оцінки тяжкості травми. Використовували краніографію/СКТ головного мозку, рентгенографію грудної клітини, хребта, тазу та пошкоджених кінцівок, ультрасонографію за протоколом FAST, торакопункцію, лапароцентез з перитоніальним лаважем, лапароскопію. Впровадження у діагносту ультрасонографії FAST надало змогу зменшити кількість діагностичних лапаротомій, розширити застосування консервативної тактики та малоінвазивних втручань в лікуванні абдомінального компоненту травми. Рання нейровізуалізація допомагає точно визначати тяжкість краніального компоненту травми та зменшити кількість нейрохірургічно значимих діагностичних помилок на 29 %. У разі диференціації діагностичної тактики залежно від тяжкості травми зменшилася кількість діагностичних помилок на 14,5 %.

  Повний текст PDF - 998.03 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"