Мета роботи - дослідити розповсюдженість хіміорезистентного туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих. Проаналізовано 396 випадків легеневого туберкульозу у ВІЛ-інфікованих. Серед пацієнтів у 335-ти (84,6 %) діагностовано легеневі форми туберкульозу, у 61-го (15,4 %) - позалегеневі. У 184-х пацієнтів (45,7 %) в мокротинні виявлено МБТ(+), у 125-ти (67,9 %) - стійкі до протитуберкульозних препаратів. Найбільш розповсюдженою формою резистентності у ВІЛ-інфікованих встановлено мультирезистентність у 82-х хворих (44,6 %), що приблизно в 2,8 разу частіше, ніж у загальній популяції населення. Серед хворих на мультирезистентний туберкульоз у 7-ми (3,8 %) діагностовано розширену резистентність до препаратів. Полірезистентність зустрічалась рідше: 19-ти хворих (10,3 %), в тому числі у 18-ти (9,8 %) встановлено стійкість до ізоніазиду + інші протитуберкульозні препарати, монорезистентність - у 17-ти (9,2 %) хворих. Висновки: встановлено, що серед ВІЛ-інфікованих хворих на туберкульоз у 45,7 % виявляються у мокроті МБТ. В 67,9 % випадків, МБТ визначалися стійкими до протитуберкульозних препаратів. Найбільш розповсюдженою формою резистентності у ВІЛ-інфікованих встановлено мультирезистентність у 82-х хворих (44,6 %).

  Повний текст PDF - 892.35 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"