Згідно з сучасними уявленнями, інсулінорезистентність — це первинне селективне і специфічне порушення біологічної дії інсуліна, що супроводжується зниженням утилізації глюкози тканинами, переважно скелетними м'язами, та призводить до хронічної гіперінсулінемії. Мета роботи - визначення про-запального статусу та його залежність від рівня інсулінемії у жінок з метаболічним синдромом (МС) та СПКЯ. Проведено комплексне клінічне обстеження стану репродуктивного здоров'я у 33 жінок репродуктивного віку з СПКЯ, 35 жінок з МС і 54 здорових пацієнток, що склали групу контролю. Визначення вмісту інсуліну та інтерлейкіну-6 у плазмі крові обстежених жінок проводили на імуноферментному аналізаторі-фотометрі виробництва "Avareness Technology". Імуноферментне досідження ELISA виконувалось з використанням 2-х специфічних антитіл. Вимір оптичної щільності проведено на фотометрі MSR-1000 (Syntron, USA, 1995). Показано, що на тлі МС спострігається гіперінсулінемія, що патогенетично взаємопов'язує ожиріння, порушення карбогідратного метаболізму, артеріальну гіпертензію та дисліпідемію. З'ясовано, що як в генезі МС, так і СПКЯ механізми системного запалення відіграють менш значиму роль у порівнянні з гіперінсулінемією.

  Повний текст PDF - 178.912 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"