Мета дослідження - вивчити частоту побічних реакцій у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ у разі проведення одночасно протитуберкульозної та антиретровірусної терапії. У ретроспективному контрольованому дослідженні, що включало 86 хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ і вірусний гепатит B і C, вивчено частоту побічних реакцій під час одночасного проведення протитуберкульозної та антиретровірусної терапії після інтенсивної фази хіміотерапії. Методом підбору пар за формою та поширеністю туберкульозного процесу та тяжкістю ВІЛ-інфекції було розподілення на групи: основну (43 особи), у хворих якої на фоні антимікобактеріальної терапії була призначена антиретровірусна терапія, та контрольну (43 особи), хворих якої лікували лише протитуберкульозними препаратами. Встановлено, що під час інтенсивної фази протитуберкульозної хіміотерапії побічні реакції виникають у 60,5 % хворих без антиретровірусної терапії та у 69,8 % хворих, які одержували антиретровірусну терапію (p >> 0,05), переважно за рахунок гепатотоксичних і диспепсичних побічних реакцій від Піразинаміду, Рифампіцину та Ізоніазиду. В більшості випадків побічні реакції були не тяжкими та не потребували зміни або відміни протитуберкульозної терапії або схеми антиретровірусної терапії (відповідно у 9,3 і 6,9 % хворих, p >> 0,05). Відсутність вірогідного впливу антиретровірусної терапії на частоту побічних реакцій під час інтенсивної фази хіміотерапії надає змогу не відкладати її призначення на підтримуючу фазу або після завершення основного курсу хіміотерапії. Висновки: у хворих на ко-інфекцію туберкульоз/ВІЛ з високою частотою виникають побічні реакції від протитуберкульозної хіміотерапії - в 60,5 % випадках переважно за рахунок гепатотоксичних та диспепсичних побічних реакцій. Антиретровірусна терапія не суттєво збільшує частоту побічних реакцій (на 13,4 %).