Мета дослідження - визначення активності ферменту антиоксидантної системи глутатіонпероксидази у плазмі крові та тканині нирок щурів за умови моделювання гострого пієлонефриту (ГП) та супутнього стрептозотоцинового цукрового діабету (ЦД) 1-го типу. Експериментальні дослідження проводили на щурах лінії Вістар масою 200 - 300 г у віці 8 - 9 міс. Тварин було розподілено на 5 груп. За ГП активність глутатіонпероксидази у плазмі крові і в тканині нирок тварин була суттєво знижена, а під час моделювання у щурів ГП на тлі ЦД 1-го типу активність глутатіонпероксидази у плазмі крові знижувалась майже вдвічі щодо неускладненою ЦД 1-го типу форми запалення. Традиційний медикаментозний вплив (ТМВ) сприяв лише розвитку тенденції до підвищення активності глутатіонпероксидази у плазмі крові і в тканині нирок. Активність ферменту залишалась вірогідно зниженою щодо норми. У разі запропонованого медикаментозного впливу препаратами багатовекторної дії активність глутатіонпероксидази у плазмі крові і в тканині нирок суттєво зростала відповідно до групи тварин з ТМВ, на 48 % покращила ферментативний стан плазми крові і на 38 % в тканині нирок щодо групи тварин без медикаментозного впливу. Заключення: слід вважати патогенетично значущими порушення процесу детоксикації пероксидів та гідроксидів у разі розвитку гострого пієлонефриту (ГП) за супутнього цукрового діабету (ЦД) 1-го типу. Застосування препаратів багатовекторної дії сприяло підвищенню активності глутатіонпероксидази у плазмі крові та в нирках тварин при ГП з супутнім ЦД 1-го типу.

  Повний текст PDF - 295.897 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"