Мета дослідження - визначення диференційованого підходу до медикаментозної терапії хворих на гіперактивний сечовий міхур (ГАСМ) залежно від особливостей клінічного перебігу захворювання. Обстежено 87 жінок із симптомами нижніх сечових шляхів, що відповідали критеріям діагностики ГАСМ. Встановлено, що патогенетична дія терапії антидепресанте міртазапіна у поєднанні з антиконвульсантом габапентином у комплексному лікуванні ГАСМ, полягає в оптимізації резервуарно-евакуаторної функції сечового міхура. Результати дослідження свідчать, що комбінована терапія за схемою м-холінолітик толтеродин і міртазапін сприяє відновленню контролю за сечовипусканням і збільшенню абсолютного відносного об'єму сечового міхура, суттєво покращує характеристики сечовипускання, не спричинюючи появу обструктивного сечовипускання. Заключення: проведене дослідження виявило ефективність комбінації габапентина та ноотропа фенібута під час лікування ГАСМ з алгічним синдромом до завершення 6-го тижня лікування, який характеризувався зниженням інтенсивності цисталгії на 62 %.

  Повний текст PDF - 343.022 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"