Везикоуретральний рефлюкс (ВУР) спостерігається в 1 - 2 % дитячої популяції, а його частота в дітей з інфекцією сечовивідних шляхів доcягає 70 %. Мета дослідження - визначення клінічного значення рівнів сечової екскреції біологічних маркерів фіброгенезу й ангіогенезу (TGF-<$E beta 1>, VEGF) у дітей з хронічним пієлонефритом і ВУР після ендоскопічної корекції. Досліджені 54 дитини з III - V ступенем ВУР після ендоскопічної корекції в періоді клініко-лабораторної ремісії пієлонефриту. У дітей у добовій сечі методом імуноферментного аналізу визначали рівень екскреції TGF-<$E beta 1> і VEGF за допомогою наборів PlatinumELISA (Австрія) відповідно до інструкцій виробника. При проведенні даного дослідження виявлено вірогідно значуще підвищення показників екскреції TGF-<$E beta 1> і VEGF в сечі всіх дітей з ВУР порівняно з відповідними показниками дітей контрольної групи (рк - 1 = 0,000125 і рк - 2 = 0,000081; рк - 1 = 0,0000 і рк - 2 = 0,000021 відповідно). Рівень екскреції TGF-<$E beta 1>в сечі хворих з ВУР і ознаками склерозування ниркової паренхіми був вірогідно вище (р1 - 2 = 0,0269) порівняно з результатами пацієнтів з ВУР без ознак нефросклерозу. Рівень екскреції VEGF з сечею у пацієнтів з ВУР і ознаками склерозування ниркової паренхіми порівняно з показниками пацієнтів з ВУР без ознак нефросклерозу були вірогідно нижчими (р1 - 2 = 0,0163). При дослідженні показників сечової екскреції TGF-<$E beta 1> і VEGF встановлено, що критерій Краскела - Уолліса був високо статистично значимий, отже статистичні характеристики відповідних показників різних груп значимо відрізнялися між собою. Висновки: таким чином, рівні екскреції з сечею біомаркерів фіброгенезу й ангіогенезу можуть бути використані як маркери розвитку рубцювання ниркової паренхіми у дітей з ВУР.

  Повний текст PDF - 243.201 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"