Мета роботи - дослідити стан нейрогуморальної регуляції за різних нозологічних форм патології міокарда залежно від типу діастолічної дисфункції (ДД). Оцінку функціонального стану симпатоадреналової системи хворих проводили за вмістом у добовій сечі вільних катехоламінів - адреналіну та норадреналіну флюорометричним методом за Е. Ш. Матліною із співавт. (1976). Дослідження ренін-ангіотензин-альдостеронової системи включало вивчення активності реніну плазми, вмісту ангіотензину II та альдостерону в периферичній венозній крові за допомогою радіоімунологічного аналізу, який проводили на гамма-лічильнику "Наркотест". Використовували набори "Ангіотензин-1-ренін", "Ангіотензин II", "Альдостерон" фірми Immunotech (Чехія). Статистичну обробку матеріалу проведено на IBM PC/Pentium 4 з використанням пакету прикладних програм Statgraphics Centurion. У результаті проведених досліджень у юнаків із порушеннями ритму серця встановлено вірогідну активацію симпатоадреналової системи в групах як із першим (I), так і з третім (III) типами ДД. Показники симпатоадреналової системи в групі з II типом ДД практично не відрізнялись від контрольних значень. Досліджуючи стан РААС у хворих з порушенням ритму серця, встановили поступову активацію реніну плазми крові від групи з I типом ДД до групи з III типом. Подібна тенденція спостерігалась і відносно ангіотензину II, але різниця не була вірогідною. Показники альдостерону практично не відрізнялись від контрольних значень. У підлітків із диспластичною кардіопатією в групі з I типом ДД лівого шлуночка були значно підвищеними показники симпатоадреналової системи, як адреналін (p << 0,01), так і норадреналін (p << 0,05), на той час як у групах із II та III типами ДД ці показники не відрізнялись від контрольних значень. Під час оцінки показників РААС звертало на себе увагу поступове підвищення активності реніну плазми крові від I до III групи (p << 0,01; p << 0,01; p << 0,01 відповідно), показники ангіотензину II також зростали, але різниця між групами із різними типами ДД не була суттєвою. Значення альдостерону практично не відрізнялись від групи контролю незалежно від типу ДД. У групі підлітків із первинною артеріальною гіпертензією встановлено вірогідне підвищення екскреції катехоламінів незалежно від типу ДД. Зміни параметрів РААС були неоднозначні. Так, активність реніну плазми крові була вищою в підлітків із II (p << 0,05) та III типами ДД (p << 0,01), рівень ангіотензину II переважав у групі з I типом ДД (p << 0,05), на той час як рівень альдостерону - у групі з III типом ДД (p << 0,01). Висновки: розвиток ДД у підлітків із патологією міокарда відбувається на тлі активації нейрогуморальних систем. Для осіб із I типом ДД незалежно від патології міокарда характерна значна активація симпатоадреналової системи. У підлітків із II і III типами ДД відбувається послідовне залучення в патологічний процес ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, особливо в осіб з артеріальною гіпертензією.

  Повний текст PDF - 1.869 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"