Мета роботи - удосконалення лікування легкої персистуючої бронхіальної астми на підставі розроблення диференційної програми протизапальної терапії. Зі 120 дітей сформовані 3 групи залежно від ефективної базисної терапії (антилейкотрієновий препарат, флутиказону пропіонат або їх комбінація), яка дозволила досягти контролю над захворюванням. Найбільш високі концентрації лейкотрієнів C4/D4/E4 у сироватці крові спостерігалися у дітей 3-ї групи, навіть після лікування вони залишалися вищими, ніж у дітей контрольної групи. При рівні лейкотрієнів від 500 до 1000 пг/мл шанси досягти контролю над бронхіальною астмою за допомогою антилейкотрієнового препарату у 5,9 раза вищі порівняно з інгаляційними глюкокортикостероїдами (95 % довірчий інтервал 2,01 - 18,2). А коли рівень лейкотрієнів (C4/D4/E4) перевищував 1000 пг/мл, комбіноване лікування є ефективнішим, ніж терапія антилейкотрієновим препаратом (відношення шансів (OR) = 6,7; СI 95 % 2,5 - 17,8) та флутиказону пропіонатом (OR = 83,3; СI 95 % 9,9 - 667,9). Висновки: антилейкотрієновий препарат як монотерапія показаний дітям 6 - 7 років з легкою персистуючою бронхіальною астмою при сироваткових рівнях лейкотрієнів від 500 до 1000 пг/мл. У разі рівня лейкотрієнів нижче від 500 пг/мл доцільно призначати флутиказону пропіонат, вище від 1000 пг/мл - комбінацію антилейкотрієнового препарату та інгаляційного глюкокортикостероїду.

  Повний текст PDF - 236.694 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"