Етнічна структура населення української частини українсько – польського прикордоння (територіальні відмінності)

Мручковський, П. В.

Розглянуто етнічну структуру населення української частини українсько-польського прикордоння та проаналізовано її територіальні відмінності у розрізі адміністративних районів і обласних центрів. За вказаними адміністративно-територіальними одиницями визначено індекси етнічної різноманітності населення. Розкрито особливості розселення українців, титульних націй сусідніх держав (поляків, білорусів, словаків) та інших найчисельніших етнічних меншин. Встановлено залежність індексу етнічної різноманітності населення від рівня урбанізованості та віддаленості територій від державного кордону.Рассмотрена этническая структура населения украинской части украинско-польского пограничья и проанализированы ее территориальные отличия в разрезе административных районов и областных центров. По указанным административно-территориальным единицам определены индексы этнического разнообразия населения. Раскрыты особенности расселения украинцев, титульных наций соседних государств (поляков, белорусов, словаков) и других наиболее численных этнических меньшинств. Установлена зависимость индекса этнического разнообразия населения от уровня урбанизированности и удаленности территории от государственной границы.Purpose of the article is to establish the territorial features of population’s ethnic structure in the Ukrainian segment of Ukrainian-Polish frontier. Methodology. To achieve the purpose the latest census data and general scientific and specific scientific methods were used, in particular, literary, comparative, statistical, cartographic methods as well as method of structural analysis. Results. Ukrainians, the state’s title nation, dominate in ethnic structure of population throughout the country. Despite the fact that the area under the present study is a frontier territory with significant length of state border, the share of Ukrainians in population’s structure amounts to 95,5 %, while the index of ethnic diversity makes Ed = 0,088 thus almost fitting the definition of mono-ethnic population. Only 3 of 41 administrative-territorial units of lower rank (rayon) can be characterized as “transitional from mono-ethnic to poly-ethnic», while the rest 38 are “almost mono-ethnic». The value of ethnic diversity is influenced upon by the level of territory urbanization, its (territory) remoteness from the state border, and sub-urbanization processes. Russians, Poles, Belarusians and Moldavians are the most wide-spread national minorities. They are top-10 most numerous minorities holding highest and medium positions in all 41 (Russians, Belarusians) or 40 (Poles and Moldavians) administrative formations. The second group is formed of Armenians, Germans and Tatars that were 30-28 times ranked as quantitatively significant and spread minorities. Georgians and Roma form the third group being ranked 21 and 19 times correspondingly. Azerbaijanians, Jews, Bulgarians and Hungarians with their 16-12 times’ inclusion into ratings make the fourth group. Slovaks, Lithuanians, Czechs, Rumanians, Chuvashes and Latvians make the fifth group (7-5 times); and Albanians, Uzbeks and Kazakhs (4-3 times) are included into the sixth group. The seventh group is formed of representatives of 10 ethnic minorities that were only twice (6 minority groups) or once (4 minority groups) included into ratings of quantitatively significant national minority. The share of title nations of neighboring countries (Poles, Belarusians and Slovaks) is insignificant. Slovaks predominantly inhabit those three districts of Zakarpattia Oblast that directly border Slovakia. Belarusians are specific for rather higher concentration of their inhabitance in the districts that border Belorussia. And there is none such distinct regularity with Poles who compactly inhabit only two of 11 districts that directly border Poland and are inclined to live in big or medium-size towns.


	Наукова періодика України		Вісник Одеського національного університету