Розглянуто погляди найвизначніших представників західноєвропейської соціально-філософської думки епохи Відродження та Просвітництва на проблему рівності. В історії західноєвропейської соціально-філософської думки XVI - XVIII ст. на основі позицій гуманізму, теорій природного права і договірного походження держави, вчення про народний суверенітет, ідеї про розподіл влади, визнання принципу верховенства закону в державі, рівність визначено у термінах права. Народження ліберального дискурсу проблеми рівності знаменує поява переконань у тому, що права індивіда - первинні та невідчужувані, а їх забезпечення - головне завдання держави. На відміну від ліберального напрямку, що сповідує свободу індивіда та непохитність приватної власності як необхідні умови встановлення рівності, соціалістичний дискурс, представлений у спадщині утопістів, ратує за введення суспільної власності, підпорядкування приватних інтересів суспільним. Потужною опозицією до обох течій стає консерватизм, який актуалізує традиційні цінності на противагу індивідуалізму та секуляризму, вважає природним існування помітної соціально-економічної нерівності серед індивідів, народів і країн.

  Повний текст PDF - 301.941 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"