Проаналізовано естетичну функцію сакрального мистецтва, його місце та роль за умов трансформації сучасного українського суспільства. "З майстерно і канонічно розмальованим храмом не може зрівнятися жоден палац чи замок. У християнському храмі сконцентровано найвищі досягнення архітектурного і мистецького генія людства", - підкреслює Д. Степовик. З цією думкою неможливо не погодитися. Це мистецтво, народжене у стародавніх часах становлення православної віри на нашій землі, належить не тільки минулому, але й сьогоденню. Ті острівці священного, які встояли під навалою часу, війн, революцій, людської духовної сліпоти й глухоти, нагадують нам сьогодні, що в нашому житті має знайти своє місце священне, сакральне, інакше "тваринне" в людині дійсно остаточно здобуде перемогу. Подвижник російської культури, академік Д. Лихачов писав про моральну екологію: "Екологію не можна обмежувати тільки завданнями збереження природного біологічного середовища. Для життя людини не менш важливим є середовище, створене культурою його предків й ним самим. Збереження культурного середовища - завдання не менш суттєве, ніж збереження навколишньої природи. Якщо природа необхідна людині для її біологічного життя, то культурне середовище настільки ж є необхідним для її духовного, моральнісного життя, для її "духовної осілості", для її прихильності до рідних місць, для її моральної самодисципліни, соціальності".

  Повний текст PDF - 170.775 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"