Селянський чинник в українській політичній думці другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Ігнатенко, В. В.

Розроблено тему селянства суспільно-політичною думкою другої половини ХIХ - початку ХХ ст. Саме у цей час формувалися головні напрями української політичної думки: народницький, еволюційний, пізніше - консервативний. Починаючи з кирило-мефодіївців, селянська домінанта постійно присутня в наукових працях і роздумах народників М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша, поступово набуваючи ознак релігійно-містичної селянської ідеології, з огляду на радикальне протистояння "місто - село". Представник еволюційного напряму М. Драгоманов започаткував відмову від народницької ідеології та застосування селянських повстань як засобу досягнення соціальної справедливості. На початку ХХ ст. зпоявою консерватизму його апологет В. Липинський пропагував ідею традиціоналізму як засобу збереження, притаманних українському селянству, культурних норм і цінностей та інструментів господарювання, всупереч доктрині марксистів, де селянство є допоміжним соціальним матеріалом у боротьбі за владу та знаряддям побудови нового суспільства.


	Наукова періодика України		Вісник Черкаського університету