Зазначено, що для сучасного філософського дискурсу проблема персональності є вельми нагальною, свідченням чого є, зокрема, семантичне різноманіття термінів, що тематизують проблему особистості. Зазначено, що на зламі 19 - 20 ст. формується нове, відмінне від попереднього, бачення людської самості - воно вибудовується не на основі самовизначення, а передбачає рефлексивне самовідношення, яке опосередковується присутністю "значущого іншого". Водночас акцентовано увагу на спільності моменту рефлексивності для мислення обидвох епох. Варто додати, що зазначена значущість не може міститися лише в межах мого смислового горизонту, а має виходити за його межи. А це означає, що здійснюється перехід від принципу суб'єктивності до принципу інтерсуб'єктивності. Значущості набуває не моя суб'єктивність, її зустріч з іншою суб'єктивністю. Основою визнання значущості іншого стає ситуація "злиття горизонтів", принципова можливість досягнення взаєморозуміння. У цьому сенсі людська суб'єктивність бачиться не чимось таким, що має бути досягнута самостійно, вона постає принципово діалогічним феноменом.

  Повний текст PDF - 242.464 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"