Досліджено підвищення врожайності пшениці озимої шляхом добору попередників та застосування Біодеструктора стерні за рахунок покращення поживного режиму грунту та активізації його мікробіологічної діяльності. Експериментальні дослідження тривали впродовж 2011 - 2016 рр. на дослідному полі Миколаївського НАУ. Об'єктом досліджень була пшениця озима сорту Кольчуга. Технологія її вирощування, за винятком досліджуваних факторів, була загально-прийнятою відповідно до зональних рекомендацій для Південного Степу України. Схема досліду включала наступні варіанти: фактор А - культура попередник: ячмінь ярий; горох. Фактор В - обробка післяжнивних рештків: обробка водою - контроль; Обробка Біодеструктором стерні (ПП "БТУ-Центр", Україна). Після збирання культур попередників - ячменю ярого та гороху, післяжнивні рештки цих культур обробляли Біодеструктором стерні (ПП "БТУ-центр", Україна) у дозі 2 літри біопрепарату з додаванням 3,0 кг аміачної селітри з витратою робочого розчину 300 літрів на 1 га, після чого проводили дискування рештків важкою дисковою бороною БДТ-7 на глибину 10 - 12 см. Варто зазначити, що валовий вміст у рослинних рештках основних елементів живлення значно залежить від біологічних особливостей культур і рівнів їх урожаїв. У процесі досліджень визначено, що в середньому за роки дослідів та по фактору обробки післяжнивних рештків біоде-структором, після ячменю ярого у грунті містилось 11,2 мг/кг грунту нітратів, 52,2 мг/кг рухомого фосфору та 238,5 мг/кг грунту обмінного калію, що відповідно на 13,8; 11,8 та 14,2 % менше, ніж у грунті варіанту розміщення пшениці озимої після гороху. Проведені дослідження свідчать, що кількість азоту фіксаторів у грунті зростала під дією обробки післяживних рештків ячменю ярого та гороху Біодеструктором стерні. Так, у варіантах без застосування біопрепарату у 0 - 10 см шарі грунту досліду налічувалося <$E 24,9~cdot~10 sup 6~-~32,5~cdot~10 sup 6> шт. / 1г грунту азот-фіксаторів, а у шарі 10 - 20 см - <$E 21,8~cdot~10 sup 6~-~30,7~cdot~10 sup 6> шт. / 1 г грунту, що відповідно на <$E 13,4~cdot~10 sup 6~-~14,1~cdot~10 sup 6> та <$E 14,0~cdot~10 sup 6~-~14,2~cdot~10 sup 6> шт. / 1 г грунту або 30,3 - 35,0 та 31,6 - 39,1 % менше порівняно з їх кількістю у грунті варіантів із застосуванням Біодеструктора стерні. Необхідно зазначити, що використання гороху як культури-попередника під пшеницю озиму забезпечує дещо більшу кількість азотфіксаторів порівняно з ячменем ярим - у шарі грунту 0 - 10 см на <$E 7,6~-~8,3~cdot~10 sup 6> шт. / 1 г грунту або 17,8 - 23,4 %, а у шарі 10 - 20 см - на <$E 8,9~-~9,1~cdot~10 sup 6> шт. / 1 г грунту або 20,3 - 29,0 % залежно від обробки післяжнивних рештків. Визначено, що як в окремі роки вирощування, так і в середньому за п'ять років, врожайність зерна пшениці озимої вищою формувалася за розміщення її по гороху. Після ячменю ярого вона була на 1,19 - 1,41 т/га або 39,6 - 41,2 % нижчою залежно від варіанту застосування Біодеструктора стерні. Урожайність пшениці озимої закономірно зростала за умови проведення обробки післяжнивних рештків попередників біопрепаратом. У середньому за роки дослідження у разі вирощування пшениці озимої після ячменю ярого і застосування Біодеструктора стерні урожайність зерна збільшилася на 0,45 т/га або на 20, 9%, а після гороху - на 0,67 т/га або 18,8 % порівняно з варіантом обробки стерні лише водою.

  Повний текст PDF - 1.015 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"