Визначено та проаналізовано алельний склад інтрагенного мікросателітного локусу р3_VvAGL11 15 безнасіннєвих і 30 насіннєвих сортів винограду столового, технічного та підщепного напрямку використання. Виявлено 10 алелів, у т. ч. два раніше не опублікованих, та вирахувано їх частоти. Визначення основних показників різноманіття дослідженого локусу (PIC (He) - 0,743; Ho - 0,600; r - 0,082) виявило рівень поліморфізму, в цілому, зіставний із показниками поліморфності інших мікросателітних локусів, що використовуються для внутрішньосортової дискримінації у винограду. У генотипах безнасіннєвих сортів, які походять від стародавніх сортів Султаніна та Кишмиш чорний, виявлено алель 198 п. н., асоційований із ознакою безнасіннєвості у винограду. У деяких насіннєвих і безнасіннєвих сортів визначено другий алельний варіант 198 п. н., що не пов'язаний із проявом ознаки безнасіннєвості винограду та обумовлює фальш-позитивні результати. Шляхом аналізу родоводів сортів встановлено можливі джерела такого алельного варіанта - насіннєві сорти Чауш білий, Ічкімар, Катта курган, Вассарга чорна і Конкорд - та показано його успадкування досліджуваними сортами винограду.