Мінливість вивірки звичайної з заходу України була оцінена за 13 ядерними мікросателітними локусами. Всі локуси виявились високополіморфними з числом алелів від 5 до 12. За алельним складом мікросателітних локусів групи вивірок із різним забарвленням хутра відрізнялися не значно. Унікальні алелі траплялися з невисокою частотою. Середня очікувана гетерозиготність (HE) була близькою у всіх досліджених груп: 0,682 у рудих, 0,684 у чорних і 0,658 у каштанових вивірок. Генетична диференціація різних кольорових форм залежить від географічної компоненти і відповідає рівню міжпопуляційної (FST = 0,039). Одержані дані вказують на відсутність репродуктивної ізоляції та на постійний обмін генами між рудою і чорною формами S. vulgaris у Прикарпатті й Карпатах.

  Повний текст PDF - 341.109 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"