Мета роботи - проаналізувати повноту дотримання профілактичних технологій у хворих на сечокам'яну хворобу і причини недоліків для виявлення напрямів удосконалення. На базі закладів охорони здоров'я івано-Франківської області провели ретроспективне епідеміологічне дослідження репрезентативної вибірки 443 пацієнтів із уролітіазом - основна група (403 з них - без рецидивів і 40 - з рецидивами), а також 203 пацієнтів з іншою переважно гострою урологічною патологією - контрольна група. Встановлено недоліки ранньої діагностики (у 56 % уролітіаз виявлено при звертанні за екстреною медичною допомогою чи у стаціонар), низьке охопленням диспансерним спостереженням (51 %) і обов'язковими лабораторними (35 - 93 %) та інструментальними (16 - 91 %) обстеженнями, недостатній комплаєнс до призначеного лікування (70 %). Показано, що недотримання профілактичних технологій у хворих на сечокам'яну хворобу спричинене, головним чином, низькою фінансовою та територіальною доступністю медичної допомоги, а не низькою довірою до лікарів. Висновки: для удосконалення існуючої системи профілактики сечокам'яної хвороби та її ускладнень необхідно скоординувати дії і розподіл обов'язків між лікарями загальної практики/сімейними лікарями і лікарями-урологами.

  Повний текст PDF - 472.919 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"