Мета дослідження - оцінити та прогнозувати динаміку відновлення психофізіологічних функцій відносно здорових військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях і продовжують свою професійну кар'єру після повернення з зони збройного конфлікту. Аналіз результатів обстеження проводився в декількох групах військовослужбовців віком від 20 до 35 років: група 1 - які не перебували в зоні проведення операції Об'єднаних сил (ООС) (54 особи), група 2 - термін перебування на службі яких після повернення з зони проведення ООС був менше ніж 1 міс (52 особи), група 3 - термін перебування на службі яких після повернення з зони проведення ООС був 1 - 3 міс (34 особи), група 4 - термін перебування на службі яких після повернення з зони проведення ООС був від 3 і більше місяців (46 осіб). Для оцінки індивідуально-типологічних функцій нервової системи досліджували показники функціональної рухливості нервових процесів і сили нервових процесів, для оцінки психодинамічних функцій і характеристики реакції на рухомий об'єкт. Вивчення стану вегетативної нервової системи здійснювали відповідно загальноприйнятим стандартам аналізу варіабельності серцевого ритму. На основі аналізу динаміки рівня психофізіологічних функцій здорових військовослужбовців у пунктах постійної дислокації виявлено існування суттєво різних механізмів спонтанного відновлення психофізіологічних функцій після перебування в зоні бойових дій. Виходячи з наявності цих закономірностей зроблено припущення, що механізми адаптації до впливу надмірного стресу в цих осіб теж суттєво відрізняються. Виявлено наявність достовірної дії фактора часу на процес стихійного відновлення психофізіологічного стану після участі в ООС на якість регуляції серцевого ритму досліджених підгруп комбатантів (p << 0,05). Розроблено дискримінантну модель, яка надає змогу віднести військовослужбовця, який ще не перебував за потенційно травмуючих умов бойової обстановки, до груп з різним процесом відновлення психофізіологічного стану. Висновки: доведено, що військовослужбовців потрібно розглядати як неоднорідний контингент, який складається з двох неоднакових за своїми психофізіологічними якостями осіб, які відрізняються за своїми професійно важливими якостями ще на етапі до участі в бойових діях. Військовослужбовців з низькими психофізіологічними показниками, а також тих, у яких спонтанне відновлення психофізіологічного стану було короткотривалим, можна віднести до груп підвищеного ризику щодо процедури вторинного професійного психофізіологічного відбору. Відновлення психофізіологічних функцій і функцій регуляції серцевого ритму мають однакову тенденцію в усіх досліджених військовослужбовців, відновлення регуляції серцевого ритму в групі з кращими психофізіологічними показниками відбувається швидше, а відновлення самих психофізіологічних функцій відрізняється за своєю структурою й рівнем (простіші психодинамічні функції відновлюються неоднаково, а складніші індивідуально-типологічні - більш тотожно). Розроблена модель підтримки прийняття рішення щодо прогнозу реакції на потенційно травмуючі події надає змогу віднести військовослужбовця, який ще не перебував за потенційно травмуючих умов бойової обстановки, до груп з різним процесом відновлення психофізіологічного ст

  Повний текст PDF - 2.09 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"