Мета роботи - оптимізація лікування пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ) шляхом вивчення впливу антигіпертензивної терапії амлодипіном або валсартаном на плазмову концентрацію гомоцистеїну (ГЦ). У дослідження було включено 67 хворих на ГХ I - III стадії віком (58,29 +- 0,84) року. Пацієнтів було рандомізовано у 2 клінічних групи. Хворі першої клінічної групи (n = 33) одержували терапію амлодипіном, а пацієнтам другої (n = 34) призначили валсартан та діуретичний засіб за потребою. Контрольну групу склали 34 практично здорових особи. Ефективність гіпотензивної терапії оцінювали за допомогою добового моніторингу артеріального тиску (АТ). Рівень загального ГЦ визначали за допомогою імуноферментного методу з використанням набору Homocysteine EIA до та після лікування. Термін спостереження тривав 3 міс. На тлі фармакотерапії відбулося зниження середньодобового систолічного артеріального тиску (САТ) на (25,94 +- 0,93) мм рт. ст. у пацієнтів першої клінічної групи та на (25,81 +- 0,67) мм рт. ст. - другої. Тримісячна терапія зумовила зниження середньодобового діастолічного АТ (ДАТ) у першій та другій групах на (13,21 +- 0,68) та (16,27 +- 0,59) мм рт. ст. відповідно (p << 0,05). Встановлено зменшення варіабельності АТ, зокрема для САТ на 13,02 та 19,41 % (p << 0,05) на тлі фармакотерапії амлодипіном та валсартаном відповідно. У хворих на ГХ обох клінічних груп встановлено елевацію ГЦ у плазмі крові відносно групи контролю на 35,7 та 37 % відповідно. Порівняння ж базової та повторної концентрацій ГЦ у пацієнтів першої клінічної групи не показало його динамічних змін ((14,3 +- 0,97) проти (13,8 +- 0,84) мкмоль/л; p >> 0,05). Оцінка плазмових концентрацій ГЦ у пацієнтів на тлі фармакотерапії валсартаном також не підтвердила достовірних відмінностей у його коливаннях ((14,6 +- 1,09) проти (13,6 +- 0,89) мкмоль/л; p >> 0,05). Висновки: застосування валсартану впродовж 3 міс у разі ГХ сприяє достовірному зниженню добових рівнів САТ та ДАТ і вірогідно не відрізняється від терапії амлодипіном. У разі ГХ у хворих спостерігається елевація плазмової концентрації ГЦ крові у порівнянні з практично здоровими особами. Плазмові концентрації ГЦ не зазнали суттєвих змін на тлі антигіпертензивної фармакотерапії ні валсартаном, ані амлодипіном, отже, доцільним є включення до антигіпертензивної терапії додаткової фармакологічної корекції гіпергомоцистеїнемії.

  Повний текст PDF - 660.793 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"