Мета роботи - оцінити можливості in vivo дозиметрії для контролю якості дистанційної променевої терапії раку передміхурової залози (РПЗ) і провести порівняльний аналіз розрахованих і фактичних доз на органи ризику за допомогою напівпровідникових детекторів, розташованих на передній стінці (ПС) прямої кишки (ПК) і задній стінці (ЗС) сечового міхура (СМ). У дослідженні брали участь 63 хворих на РПЗ Т1-Т3а стадії, без віддалених метастазів. Променева терапія проводилася в сумарній осередковій дозі 74 Гр, 34 фракції, 5 днів на тиждень із використанням статичної чотирьохпільної методики. In vivo дозиметрія проводилася 1 раз на тиждень із використанням напівпровідникових дозиметрів, розташованих на ПС ПК і ЗС СМ. Порівняно дані розрахованої і фактичної дози на ЗС СМ і ПС ПК, які є основними критичними органами під час променевої терапії даної локалізації. Середнє відхилення виміряної дози від розрахованої планувальною системою на ЗС СМ склало 1,17 +- 0,17 %, на ПС ПК - 0,99 +- 0,18 %. Отримані результати вимірювань показують точність дозиметрії in vivo (у разі використання напівпровідникових дозиметрів) і надають можливість проводити вторинну верифікацію планів у променевій терапії. Вони здатні вимірювати дозу всередині тіла пацієнта в безпосередній близькості до обсягу опромінення з високою точністю і їх можна використовувати без істотної зміни клінічного робочого процесу.

  Повний текст PDF - 1.563 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"