Мета роботи - виявити маркери ризику ускладнень гострого інфаркту міокарда (ГІМ) за довготривалого спостереження залежно від віку пацієнтів. Проаналізовано дані віддаленого спостереження пацієнтів, які були госпіталізовані з діагнозом "гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST" і проходили лікування у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Залежно від віку пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша (n = 160) - вік << 45, 2-га (n = 457) - >>= 45 років. Середній термін спостереження становив 4,89 +- 2,66 року. Оцінювали смертність від будь-яких причин протягом 5 років спостереження, розвиток комбінованої кінцевої точки (ККТ) серцево-судинна смерть (ССС)/ГІМ/інсульт протягом 5 і 10 років. Пацієнти 1-ї групи характеризувалися значно кращою виживаністю протягом 10 років спостереження, ніж 2-ї (Log-rank test - (LRT); p = 0,027). Відмінність кривих визначали вже після 1-го (LRT; p = 0,031), а також через 3; 5 і 10 років спостереження. ССС або повторний ГІМ також частіше відзначали у пацієнтів 2-ї групи (LRT; p = 0,021). У пацієнтів віком << 35 років відзначено найкращу виживаність серед досліджуваних підгруп; зі збільшенням віку частота ускладнень зростала. Артеріальна гіпертензія - основний фактор ризику розвитку віддалених ускладнень у пацієнтів молодого віку (відносний ризик 4,0; 95 % довірчий інтервал 1,5 - 10,7; p = 0,006). Пацієнти з низькою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) (<< 40 %) на 1-шу добу після ГІМ мали високу вірогідність смерті від будь-яких причин протягом 5 років спостереження (відносний ризик 3,4; 95 % довірчий інтервал 1,2 - 2,05; p = 0,022). Пацієнти, яким проводили реваскуляризацію міокарда протягом перших 3-х років, мали значно меншу кількість ішемічних ускладнень (ССС/повторний ГІМ/інсульт) (LRT; p = 0,048). Встановлено, що пацієнти з ГІМ молодого віку (<< 45 років) характеризуються меншою кількістю ускладнень протягом тривалого (<< 10 років) позагоспітального періоду спостереження у порівнянні зі старшою віковою групою. Серед основних факторів ризику повторних серцево-судинних подій у цих пацієнтів - супутня артеріальна гіпертензія та дисфункція ЛШ. Проте знижена ФВ ЛШ (<< 40 %) під час госпіталізації більшою мірою впливала на смертність протягом 5 років спостереження, а збереження її значень << 50 % на 5-ту - 7-му добу захворювання - для розвитку ККТ. Реваскуляризація міокарда (тромболізис або первинне перкутанне втручання) знижує ризик розвитку ККТ лише протягом перших 3-х років спостереження, потім її позитивне значення втрачається. Відсутність гемодинамічно значущого стенозу коронарних артерій за даними коронаровентрикулографії, вік << 35 років і своєчасне проведення медикаментозної чи механічної реваскуляризації міокарда свідчать про низький ризик розвитку ускладнень під час довготривалого спостереження.

  Повний текст PDF - 613.642 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"