Молекули цукрів лігніно-целюлозної біомаси (ЛЦБМ) є малодоступними для здійснення деполімеризації полісахаридів. Мета дослідження - визначення впливу фізико-хімічних параметрів на перебіг органосольвентної делігніфікації ЛЦБМ. Об'єкт досліджень - спосіб органосольвентного розчинення лігніну. Як сировину використовували пшеничну солому, післязбиральні відходи кукурудзи та стебло цукрового сорго. Вміст лігніну визначали шляхом гідролізу сумішшю концентрованої соляної та 72 % сірчаної кислоти, полісахариди - за кількістю моносахаридів методом Макена та Шоорля. Для досягнення максимально можливого розчинення лігніну досліджено склад розчинника, ступінь подрібнення сировини, температуру обробки і тривалість процесу. Залежності від змінення концентрації сірчаної кислоти (з 1 до 3,9 %) у розчиннику вихід лігніну з соломи пшениці збільшувався від 14,4 до 29,2 %, а вміст нерозчиненого залишку зменшувався з 66,7 до 55,4 %. Для стебла цукрового сорго за тих же умов вихід лігніну змінювався, відповідно, з 19,3 до 32,4 %. Підвищення температури обробки з 70 до 100 <^>oC подрібненої соломи пшениці сприяло збільшенню ступеню конверсії лігніну на 3 %, а для стебла кукурудзи - цей показник змінювався з 6,8 до 17,1 %. Незалежно від типу рослинної сировини максимальне розчинення лігніну відбувається за температури 100 <^>oC, при цьому найбільший вихід редукуючих речовин досягається впродовж 1 год. Збільшення тривалості обробки до 6 год підвищує ступінь конверсії лігніну, але у цьому випадку спостерігається руйнування молекул цукрів, вміст яких зменшується майже вдвічі. Встановлено, що ступінь гідролізу лігніну органосольвентним розчинником можна регулювати шляхом вибору раціональних режимів подрібнення сировини, температурою та тривалістю процесу.

  Повний текст PDF - 519.295 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"