Пошкодження суглобової губи лопатки є досить поширеною проблемою плечового суглоба. Наявність цієї патології в ділянці задньої порції суглобової губи залежно від типу її пошкодження значно збільшує показники напружень на суглобовий хрящ, що призводить до розвитку та прогресування дегенеративних змін у плечовому суглобі, прискорення артрозу та реалізації задньої нестабільності плеча. Така ситуація націлює хірурга на визначення тактики оперативного втручання, спрямованої на розвантаження пошкодженої ділянки та усунення біомеханічного дисбалансу. Мета роботи - вивчення клінічно значимих пошкоджень суглобової губи лопатки залежно від типу її пошкодження на основі біомеханічного аналізу змін напружено-деформованого стану (НДС) контактних поверхонь плечового суглоба та обгрунтування тактики лікування цих пошкоджень. Розрахунки НДС елементів плечового суглоба методом скінченних елементів були проведені на основі СКТ-сканів інтактного плечового суглоба за допомогою програмного пакета Mimics в автоматичному та напівавтоматичному режимах, відтворена просторова геометрія плечового суглоба. Засобами SolidWorks створені імітаційні комп'ютерні 3D-моделі інтактного плечового суглоба та з трьома типами пошкоджень суглобової губи. Вивчали НДС на структурах плечового суглоба при різних значеннях кута відведення та ротації плечової кістки (нейтральне, відведення верхньої кінцівки на 0 - 20 - 40 - 60<$E symbol Р>, внутрішня ротація 0 - 20 - 40<$E symbol Р> та комбінація цих рухів). Критеріями оцінки НДС були напруження за Мізисом, контактні напруження та максимальні деформації. Усі типи пошкоджень суглобової губи при різних положеннях кінцівки в плечовому суглобі призводять до значного збільшення показників напружень та деформацій у контактній зоні. У нейтральному положенні кінцівки пошкодження суглобової губи I типу викликає збільшення напружень на губі у 8 разів, II типу - у 30 разів, III типу - у 3 рази порівняно з інтактною моделлю. У положенні відведення кінцівки до кута 60<$E symbol Р> та внутрішньої ротації 40<$E symbol Р> пошкодження суглобової губи I типу викликає збільшення напружень на губі в 5 разів, II типу - у 18 разів, III типу - на 14 % порівняно з інтактною моделлю. Максимальні значення НДС на елементах плечового суглоба (суглобова губа, головка плечової кістки) спостерігаються в положенні відведення кінцівки до 60<$E symbol Р> та внутрішньої ротації 40<$E symbol Р>, і вони вищі, ніж у нейтральному положенні кінцівки. За умов пошкодження суглобової губи II типу спостерігається екстремальне зростання показників напружень в усіх положеннях у плечовому суглобі, як на самій суглобовій губі (у 30 разів), так і на головці плечової кістки (у 2,7 раза). Висновки: виявлено, що найбільший дисбаланс стабілізуючих структур плечового суглоба виникає при відшаруванні суглобової губи та стає критичним при його комбінації з розривом, тоді як сам по собі ізольований розрив не призводить до критичних змін напруження та деформації на структурах плечового суглоба. Доцільно проводити фіксацію відшарованої ділянки суглобової губи.

  Повний текст PDF - 1.984 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"