Нині у світі впроваджують у практику різноманітні схеми фенотипової та генотипової діагностики M. tuberculosis та нетуберкульозних мікобактерій, які є збудниками мікобактеріозів. Це потрібно для того, щоб максимально скоротити терміни ідентифікації мікобактерій. Використання цих методів надає змогу дістати повнішу інформацію щодо збудника туберкульозу і мікобактеріозів у разі захворювання з невеликим бактеріовиділенням. Мета роботи - оцінка ситуації щодо поширення захворювань на мікобактеріоз та аналіз перспектив фено- і генотипової діагностики цих захворювань. У літературному огляді наведено відомості про збудників мікобактеріозів - нетуберкульозних мікобактерій. Охарактеризовано різні підходи до їх класифікації. Викладено сучасні методи виявлення й ідентифікації нетуберкульозних мікобактерій, проведено оцінку їх ефективності. Увагу надано методам генотипової діагностики мікобактеріозів. Аналіз основних наукових джерел свідчить, що актуальною проблемою сьогодення є прогресуюче збільшення захворюваності на мікобактеріози. Лабораторна діагностика їх збудників ускладнена. Висновки: на сьогодні мікобактеріози є серйозною проблемою як для лікарів-клініцистів, так і для фахівців лабораторної служби. Значна різноманітність збудників, складнощі з проведенням преаналітичного етапу, неоднозначність методів мікроскопічного дослідження і культивування, впровадження в практику принципово нових методів ідентифікації вимагають розробки нормативних документів, що регламентують алгоритми лабораторної діагностики і ідентифікації етіологічно значущих нетуберкульозних мікобактерій. Особливо гостро це питання стоїть у зв'язку зі значним зростанням захворюваності на ВІЛ-інфекцію і збільшенням кількості пацієнтів з виразними імунодефіцитами.

  Повний текст PDF - 1.219 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"