Мета роботи - вивчення стану адаптивного імунітету у хворих на деструктивний туберкульоз легень (ДТБЛ) з різною експресією IFN-<$Egamma>R1 лімфоцитами (Лф) для подальшого використання даних під час розробки схем раціональної інтерферонотерапії. Оцінку стану T- і B-систем імунітету проведено у 30-ти хворих на ДТБЛ з високою рецепцією гамма-інтерферону (<$Egamma>-IFN) Лф і у 38 пацієнтів з референтною і зниженою рецепцією. Контрольну групу склали 30 здорових волонтерів. Під час імунологічного дослідження визначали лейкограму, за методом проточної лазерної цитофлюориметрії проводили фенотипування лімфоцитів і встановлювали щільність експресії IFN-<$Egamma>R1. У реакції баластної трансформації лімфоцитів (РБТЛ) оцінювали проліферативну відповідь Лф на фітогемаглютинін (ФГА). Рівні сироваткових IgA, IgM і IgG визначали за допомогою методу імуноферментного аналізу (ІФА). Рівні середніх і дрібних циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) оцінювали в тесті мікропреципітації у поліетиленгліколі. Специфічну реактивність визначали за результатами РБТЛ з БЦЖ та рівнями протитуберкульозних IgG-антитіл у сироватці ІФА. Доведено, що у хворих з референтною і низькою рецепцією Лф <$Egamma>-IFN абсолютний вміст цитотоксичних T-клітин зменшувався. В обох групах відбувалося майже тотожне пригнічення проліферативної відповіді Т-Лф на ФГА, тоді як зниження проліферативної відповіді на специфічний агент - БЦЖ - зафіксовано тільки у пацієнтів з високою щільністю IFN-<$Egamma>R1 на Лф. У хворих обох груп спостерігалася гіперімуноглобулінемія, яка виявлялася підвищенням рівнів IgM і IgG. Рівні середніх і дрібних ЦІК і протитуберкульозних IgG-антитіл у хворих обох груп теж були високими, але у пацієнтів з високою рецепцією <$Egamma>-IFN це підвищення було більш суттєвим. У пацієнтів з референтною і низькою рецепцією Лф <$Egamma>-IFN відносний лімфоцитоз виявляли в кожному п'ятому випадку (у хворих з високою рецепцією Лф <$Egamma>-IFN - у 13,3 %; p >> 0,05), абсолютний - у 13,2 %, тоді як у пацієнтів з високою рецепцією Лф <$Egamma>-IFN - лише в одному випадку з 30-ти. У третини хворих обох груп абсолютний вміст цитотоксичних T-клітин зменшувався, тоді як його збільшення зареєстровано лише у 13,3 % пацієнтів з високою експресією Лф IFN-<$Egamma>R1 і у 18,4 % - з референтною і низькою (p >> 0,05). Також у більшості хворих обох груп відбувалося пригнічення проліферативної відповіді T-клітин на ФГА, що й зумовлювало негативний результат РБТЛ з БЦЖ - у 52,0 і 44,4 % випадків відповідно. Водночас підйом рівнів протитуберкульозних антитіл зафіксовано лише у 48,0 і 28,9 % хворих цих груп відповідно. Висновки: у хворих на ДТБЛ не завжди зменшення щільності IFN-<$Egamma>R1 на Лф супроводжується зменшенням вмісту цих клітин та пригніченням їх функціональної активності і навпаки. Про інтерферонову недостатність свідчать: низький вміст T-клітин і їх субпопуляцій, знижена кількість НК-клітин, пригнічення проліферативної відповіді Лф на ФГА і БЦЖ, а також низькі рівні протитуберкульозних антитіл. У хворих із пригніченням специфічної T-клітинної та гуморальної відповіді висока рецепція лімфоцитами <$Egamma>-IFN може бути зумовлена недостатнім вмістом згаданого цитокіну внаслідок пригнічення його продукції, зв'язування розчинними лігандами або аутоантитілами.

  Повний текст PDF - 187.333 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"