Досліджено особливості політологічного осмислення та практичного застосування політичного компромісу як засобу подолання конфліктних і кризових ситуацій з урахуванням досвіду різних за рівнем розвитку та цивілізаційними орієнтаціями політичних систем. Здійснено теоретичне обгрунтування компромісу як невід'ємного явища суспільно-політичного розвитку. Зіставлено практичний досвід його застосування, зокрема, з'ясовано міжнародні позиції зацікавлених країн щодо врегулювання сирійської кризи. Розглянуто практику врегулювання внутрішньодержавних конфліктів у країнах Європейського Союзу. Проаналізовано вимушені політичні компроміси в історії незалежної України, серед яких значну увагу приділено Мінським угодам як механізму припинення активних військових дій та асиметричної протидії тиску з боку Російської Федерації. На основі систематизації теоретичних узагальнень доведено, що за умови стійкої тенденції до постійного збільшення загрозливих ситуацій в сучасному світі (проявів крайнього націоналізму, сепаратизму, релігійного фанатизму, екстремізму та тероризму) політичний компроміс є дієвим способом їх урегулювання; відносні недоліки політичного компромісу не нівелюють його переваг, оскільки він дозволяє зберігати баланс сил, цінностей, ресурсів політичного та соціального характеру в суспільстві та державі.

  Повний текст PDF - 354.23 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"