Забезпечення судинного доступу - основне завдання впродовж перших хвилин реанімації, проте це не повинно призвести до припинення натискань на грудну клітку або вентиляції. Судинний доступ полягає у катетеризації периферичної вени або внутрішньокісткового (інтраосального) простору. Європейська Рада з реанімації ще у 2005 р. рекомендувала запроваджувати у практику застосування внутрішньокісткового доступу (ВКД) у випадку здійснення реанімаційних заходів. У наступних переглядах Рекомендацій Європейської Ради з реанімації (2010 р., 2015 р.) також зазначається необхідність застосовувати ВКД під час проведення серцево-легеневої реанімації. Лікарю невідкладних станів слід застосовувати ВКД як корисну альтернативу периферійному венозному доступу. ВКД має усі переваги центрального венозного доступу, але виконується значно легше та швидше. Отже, у випадку зупинки кровообігу та дихання, а також декомпенсованого шоку, коли введення адреналіну та/або інфузійних розчинів є терапією першого вибору, найбільш відповідний судинний доступ - внутрішньокістковий. За умови, що техніку виконано з правилами асептики, ризик інфекційних ускладнень є дуже низьким. Однак ВКД має бути перехідним судинним доступом і видалятися якнайшвидше. Його використання ніколи не повинно перевищувати 24 г.

  Повний текст PDF - 115.278 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"