Мета роботи - дослідити вплив характеру ацетиляторних процесів на особливості невідкладної терапії нападів бронхіальної астми (БА) у хворих шкільного віку з ознаками фенотипу астми фізичної напруги. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження I - II рівня 84 дітей, що страждають на ВА. Всім дітям визначали генетичний маркер - тип ацетилювання за допомогою методу В. М. Пребстинг - В. І. Гаврилова у модифікації Тимофеєвої. Сформовано дві клінічні групи: I - 41 дитина з ознаками фенотипу БА фізичної напруги (ФН), II - 43 хворих без бронхоспазму фізичного навантаження (БСФН). Встановлено, що у хворих із БАФН ризик збереження виразної обструкції бронхів на 3-й день лікування нападу астми був меншим у швидких ацетиляторів. У цьому випадку найбільш ефективною була стартова терапія нападу астми, що передбачала комбінацію системних глюкокортикостероїдів з <$E beta sub 2>-агоністами швидкої дії та/або похідними теофілінів за наявності швидкого ацетиляторного фенотипу. Натомість у хворих без ознак БСФН траплялася зворотна тенденція до збереження тяжкості нападу та необхідності призначення комбінованої терапії нападу за повільного ацетиляторного фенотипу. Висновки. У дітей з ознаками БА ФН невідкладна терапія нападів астми виявилася ефективнішою у хворих зі швидким ацетиляторним фенотипом, натомість у пацієнтів із БСФН - за наявності повільного ацетиляторного фенотипу.Мета роботи - дослідити вплив характеру ацетиляторних процесів на особливості невідкладної терапії нападів бронхіальної астми (БА) у хворих шкільного віку з ознаками фенотипу астми фізичної напруги. Проведено комплексне клінічно-імунологічне обстеження I - II рівня 84 дітей, що страждають на ВА. Всім дітям визначали генетичний маркер - тип ацетилювання за допомогою методу В. М. Пребстинг - В. І. Гаврилова у модифікації Тимофеєвої. Сформовано дві клінічні групи: I - 41 дитина з ознаками фенотипу БА фізичної напруги (ФН), II - 43 хворих без бронхоспазму фізичного навантаження (БСФН). Встановлено, що у хворих із БАФН ризик збереження виразної обструкції бронхів на 3-й день лікування нападу астми був меншим у швидких ацетиляторів. У цьому випадку найбільш ефективною була стартова терапія нападу астми, що передбачала комбінацію системних глюкокортикостероїдів з <$E beta sub 2>-агоністами швидкої дії та/або похідними теофілінів за наявності швидкого ацетиляторного фенотипу. Натомість у хворих без ознак БСФН траплялася зворотна тенденція до збереження тяжкості нападу та необхідності призначення комбінованої терапії нападу за повільного ацетиляторного фенотипу. Висновки. У дітей з ознаками БА ФН невідкладна терапія нападів астми виявилася ефективнішою у хворих зі швидким ацетиляторним фенотипом, натомість у пацієнтів із БСФН - за наявності повільного ацетиляторного фенотипу.

  Повний текст PDF - 132.707 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"