Клінічне значення психоемоційних факторів при ожирінні у дітей

Циунчик, Ю. Г.

Мета роботи - підвищення ефективності лікування ожиріння у дітей на підставі вивчення клінічного значення психоемоційних факторів у формуванні ожиріння та розробки нових методів комбінованої медикаментозної та психотерапевтичної підтримки. Проведено епідеміологічні, клініко-лабораторні, функціональні, інструментальні та медико-психологічні дослідження 144 дітей (78 дівчаток і 66 хлопчиків) віком 3 - 17 років із клінічно підтвердженим діагнозом ожиріння. Доведено вплив психоемоційних факторів у формуванні ожиріння у дітей, зокрема підвищена особистісна тривожність, дезадаптація, неврастенічний тип реакцій, астено-депресивний та астено-іпохондричний типи акцентуації характеру. Встановлено переважання негативних емоцій у психоемоційному тлі особистості: тривожність, залежність, незахищеність, агресивність, почуття неповноцінності, невпевненість у собі, демонстративність, невмотивована зміна настрою, різноманітні страхи та фобії. Виразність особистісної дезадаптації дітей з ожирінням наростає з прогресуванням захворювання. Зроблено висновки, що встановлені психологічні зміни визначають необхідність психотерапевтичної корекції у схемі стандартної терапії ожиріння у дітей. Під час складання індивідуальних планів психотерапії потрібно враховувати важкість ожиріння, особливості характеру хворої дитини, домінування тих чи інших етіологічних чинників його виникнення. Переважання порушень у сфері сімейних відносин визначає необхідність збільшення ролі сімейної психотерапії, спрямованої як на самого хворого, так і на його батьків, а порушення у сфері позасімейних і побутових контактів - методів групового тренінгу, спілкування, ігрових методик, спільного з батьками навчання з питань харчування. Всім дітям із ожирінням показані аутогенні тренувальні методики, застосовувані для формування правильної харчової поведінки.


	Наукова періодика України		Сучасна педіатрія. Україна