Мета роботи - покращання ефективності лікування дітей із синдромом дефіциту уваги/гіперактивності (СДУГ). Під спостереженням знаходилось 112 дітей віком від 7 до 17 років: у 88-ми з них був діагностовано СДУГ; 24 здорові дитини склали контрольну групу. 63 дитини із СДУГ склали 2 дослідні групи (одержували 1 або 2 курси лікування гліциседом), 25 дітей - групу порівняння (традиційне лікування). Встановлено, що застосування гліциседу в комплексній терапії СДУГ сприяє значному зменшенню різноманітних симптомів захворювання. Найкращі результати були в групі дітей, які у комплексній терапії одержали 2 курси лікування гліциседом. Під впливом препарату протягом 3-х міс у хворих покращувався енергетичний обмін клітин, зменшувалася активність перекисного окиснення ліпідів, нормалізувалися функціонування клітинних мембран і електрокардіограма та покращалася шкільна успішність. Висновки: застосування препарату гліцисед в комплексній терапії хворих із СДУГ надає змогу покращити клінічну картину захворювання, енергетичний обмін клітин, зменшити активацію перекисного окиснення ліпідів, рівень ендотоксикозу, підвищити проникність еритроцитарних мембран. Для досягнення суттєвого клініко-лабораторного ефекту необхідно проводити декілька курсів терапії гліциседом.Мета роботи - покращання ефективності лікування дітей із вегетативними дисфункціями (ВД). Під спостереженням було 124 дитини із ВД віком 14 - 17 років, 56 з яких отримували додатково до базової терапії препарат гліцисед, решта (68 підлітків) - лише базову терапію. Як додаткову контрольну групу використано результати обстеження 32 здорових підлітків такого самого віку. Гліцисед призначали по одній таблетці тричі на добу протягом двох тижнів трьома курсами одночасно з базовою терапією. Курси препарату і базової терапії повторювали на третьому та п'ятому місяцях лікування. Через 6 міс від початку комплексної терапії підлітків із ВД із включенням препарату гліцисед у них суттєво покращилася клінічна картина: зменшилася ситуативна тривожність, невротизація, депресія, нормалізувалися співвідношення між симпатоадреналовою, вагоінсулярною та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниковою системами. Зроблено висновки, що у підлітків із синдромом ВД відзначається погіршання якості життя, психогенного стану, функціонування симпатоадреналової системи. Висока клінічна ефективність і відсутність побічних явищ у разі вживання препарату гліцисед у лікуванні синдрому ВД у підлітків надає можливість рекомендувати його для широкого застосування в педіатричній і неврологічній практиці.

  Повний текст PDF - 1.256 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"