Мета роботи - вивчити стан кристалізації слини у разі кислотозалежних захворювань шлунково-кишкового тракту й оцінити діагностичну цінність цього методу. Обстежено 30 пацієнтів, з них - 15 чоловіків та 15 жінок (середній вік - (<$E44,77~symbol С~3,21>) року), з кислотозалежними захворюваннями гастродуоденальної зони. Всім хворим проведено верхню ендоскопію з визначенням кислотності шлункового соку й ультразвукове дослідження органів черевної порожнини. Для порівняння оцінено кристалізацію слини у 10-ти здорових добровольців (середній вік - (<$E25,10~symbol С~1,07>) року), в анамнезі яких не було скарг з боку шлунково-кишкового тракту та хронічних захворювань і які протягом останніх 2 міс не хворіли на гострі респіраторні інфекції. Морфологічний тип кристалізації вивчали за методом дегідратації краплі змішаної слини. Забір слини об'ємом 0,3 - 0,5 мл здійснювали через 2 год після їжи стерильною піпеткою із дна ротової порожніти та наносили на стерильне предметне скло з висушуванням на повітрі за кімнатної температури протягом доби. Морфологічну картину фацій ротової рідини досліджували за допомогою мікроскопа за збільшення <$E10~times~10 "/" 18>. Встановлено, що у разі різко вираженої кислотності переважав I тип мікрокристалізації слини в ротовій порожнині. У міру зниження кислотності шлункового вмісту зменшувалася здатність слини до кристалізації - у випадку помірної ацидності і нормоацидності переважали II і III типи мікрокристалізації. У цих хворих мав місце виразковий анамнез. IV тип мікрокристалізації супроводжувався клінічною картиною шлункової диспепсії за гіпокінетичним типом і дуоденогастральним рефлюксом на тлі зниження pH шлункового соку. Виявлено, що на тип кристалізації слини впливає супутня коморбідна патологія органів травлення, зокрема, панкреатобіліарної системи. Відсутність її ураження виявлено за I типу кристалоутворення. У разі дискінезій жовчовивідних шляхів частіше спостерігали II тип, тоді як у разі супутнього хронічного панкреатиту, зокрема з латентним перебігом захворювання, - III тип. Відсутність здатності слини до кристалізації (IV тип) виявлено за поєднаної коморбідної патології інших органів і систем, що характеризувалося фізіологічно нестійким гомеостазом і зниженням резерву адаптаційних властивостей організму. Результати аналізу зразків кристалізації слини у здорових добровольців надають підставу стверджувати, що єдиної норми кристалізації слини не існує, однак навіть у разі IV типу мікрокристалізації слини у здорових осіб спостерігається малюнок у вигляді кристалів слюди або льоду, а зона детриту - мінімальна і структурована, тоді як у хворих вона є аморфною і тотальною. Висновки: завдяки простоті та доступності метод можна використовувати як додатковий діагностичний або скринінговий тест для оцінки стану організму. Це має важливе значення у разі латентного перебігу хронічного холециститу чи панкреатиту на тлі кислотозалежних захворювань.

  Повний текст PDF - 484.679 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"