Оглядово надано найхарактерніші риси екзистенціалізму як мистецького явища в світовій літературі, зроблено акцент на особливостях власне українського екзистенціалізму, що характеризується національною специфікою. Проаналізовано особливості сприйняття революційної дійсності різними типами персонажів на матеріалі прози раннього періоду творчості Б. Антоненка-Давидовича. Окремий акцент зроблено на протиставленні двох типів свідомості, які у прозі автора становлять своєрідну опозицію та є тією ланкою, що з'єднує твори раннього постреабілітаційного періодів творчості автора. На тлі нарису "Вартовий Чапенко" виокремлено проміжний елемент між двома типами, який формують герої-революціонери, трагедія котрих зумовлена нерозумінням справжньої суті більшовицької системи. На основі повісті "Синя Волошка" проаналізовано екзистенційну модель розуміння себе в світі; виявлено, що такий спосіб самоідентифікації є опозиційним до вимог тогочасного суспільства; закцентовано на руйнації світлих ідеалів і зверненні героїв-борців до екзистенціальних категорій: "відчуження", "смерть", "абсурд"; доведено, що екзистенціальні мотиви стають своєрідними маркерами прози Б. Антоненка-Давидовича.

  Повний текст PDF - 449.659 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"