Мета роботи - вивчення новелістики В. Стефаника в площині філософії екзистенціалізму; висвітлити основні елементи цього напряму в структурі художнього світу письменника. Предметом виступають елементи філософії екзистенціалізму та поетикальних засобів їх втілення в художній творчості В. Стефаника. Актуальність дослідження полягає у спростуванні тези про неповноту українського літературного процесу, творчих пошуків прозаїка. Доведено, що елементи екзистенціалізму в українській літературі існували наприкінці XIX - початку XX ст. У ході дослідження використано дедуктивнии підход як загальнонауковий метод, тому тексти для аналізу обралися ті, які максимально підходять для розгляду в світлі рецепції екзистенціалізму. Зокрема компаративістський метод разом з аналізом категорій надали змогу проаналізувати новели В. Стефаника крізь призму ключових модусів цього напряму: самотності, смерті, страждання, межових ситуацій тощо. Використовуючи метод аналізу категорій компаративістики, розглянуто основи філософії екзистенціалізму в літературі, зокрема в новелах В. Стефаника та визначено феномен його творчості як предтечу цього напряму в українській літературі. Вважаємо, що її було несправедливо обійдено критиками, адже ситуації на межі життя та смерті, внутрішньої гармонії та відчаю, доленосного вибору є одними з найважливіших рис "літератури буття", які своєю чергою майстерно висвітлені автором у текстах. Одержані матеріали і висновки можуть знайти практичне застосування на заняттях з української літератури під час вивчення творчості В. Стефаника; на заняттях в університеті для подання більш об'ємної постаті письменника, а також можуть знадобитися дослідникам філософії екзистенціалізму в літературі.

  Повний текст PDF - 419.211 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"