Розглянуто особливості творчого спадку поета і режисера, в 1995 р. керівника "Берлінер Ансамбль" - Х. Мюллера. Дослідження проведено в контексті висвітлення постепічних рис його драматургії. За основу взято експериментальну п'єсу "Маузер", яка є продовженням і корекцією водночас найвідомішої Lehrstuck Б. Брехта "Захід". "Маузер" став останньою "повчальною моделлю" в творчому доробку автора, тому припущено, що саме цей твір певною мірою передає постепізм Х. Мюллера. Проаналізовано сюжет, структуру п'єси, її жорсткий, стислий стиль мовлення в ритмі ямбічного вірша, постійне повторення метафор та інших поетичних фігур, завдяки чому демонструється нове бачення автором принципів епічного театру Брехта. Розглянуто своєрідність хронотопу твору. Висвітлено погляди театральних критиків щодо доробку Х. Мюллера; стисло описано три періоди творчого шляху автора (через призму впливу епічного театру Б. Брехта). Зазначено, що п'єсу "Маузер" відносять до другого періоду творчості Мюллера, хоча її притчовість частково і "перекликається" з першою. Саме це, а також умовність дії, абстрактність, проективність на минуле, сучасне і майбутнє п'єси свідчать про постепізм драми.

  Повний текст PDF - 314.908 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"