Мета роботи - визначення рівня загального адипонектину в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС йодного періоду, які були опромінені в молодому віці та хворіють на ЦД 2 типу. Обстежено 111 УЛНА на ЧАЕС йодного періоду, опромінених у молодому віці (18 - 35 років), яких було розподілено на 2 групи: I група (основна) - 66 осіб з ЦД 2 типу; II група (порівняння) - 45 осіб за наявності незміненого глюкозотолерантного тесту. Дози загального опромінення коливалися в діапазоні 10,0 - 860,0 мЗв. III група (нозологічного контролю) - 20 осіб, які страждають на ЦД 2 типу, але не зазнали дії іонізуючого випромінювання (ІВ); IV група - практично здорові. Групи спостереження були репрезентативними за віком. Визначалися антропометричні показники і показники глікемічного контролю. Розраховували індекс гомеостатичної моделі оцінки інсулінорезистентності (HOMA-IP). Рівень загального адипонектину визначали за імуноферментним методом. Статистичну обробку одержаних даних проведено за допомогою програмного забезпечення Місrosoft Ехсel 2002. Концентрація загального адипонектину в сироватці крові в УЛНА на ЧАЕС йодного періоду, які хворіють на ЦД 2 типу, з нормальною, надлишковою масою тіла і різними ступенями ожиріння була статистично значуще нижчою у порівнянні з практично здоровими та УЛНА з нормальним глікемічним контролем. Виявлено середньої сили обернений кореляційний зв'язок між рівнем загального адипонектину і ступенем ожиріння в УЛНА, які хворіють на ЦД 2 типу (t = -0,367, p << 0,05). Зі збільшенням тривалості захворювання відбувається зниження концентрації загального адипонектину в сироватці крові в УЛНА на ЧАЕС йодного періоду, які хворіють на ЦД 2 типу та в групі нозологічного контролю. Найбільш сприятливий тип глікемічного профілю мали пацієнти основної групи з вищими рівнями загального адипонектину в сироватці та найнижчим індексом маси тіла (до 25 кг/м<^>2). Збільшення індексу маси тіла супроводжувалося несприятливим поєднанням патологічних змін глікемічного метаболізму (збільшення концентрації глюкози, IPI, HbA1c), інсулінорезистентності (достовірне збільшення HOMA) на тлі зменшення концентрації загального адипонектину. Проведений аналіз показав відсутність достовірних відмінностей рівня адипонектину в дозових підгрупах. В той же час достовірні відмінності між основною групою і групою порівняння встановлено в 2 - 5-й дозових підгрупах, що зумовлено різною кількістю осіб з метаболічним синдромом (ожирінням) в групах.

  Повний текст PDF - 1.55 Mb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"