Представлено теоретичний аналіз особливостей репрезентації внутрішнього світу як відповідальності чи безвідповідальності особистості. Виявлено, що за умов соціальної нестабільності, змінюваності, ризику й невідомості прийняття відповідальності на себе стає способом самозахисту суб'єкта від невизначеності, можливим способом управління ризиками. Розглянуто, що у внутрішньому світі створюються суб'єктивні реалії у вигляді образів мислення чи сюжетів подій, відношень значущих для особистості осіб, схожі на архітектурні споруди. Усі ці внутрішні соціальні структури багатозначні та багатовимірні, і якість активного включення особистості в ту чи ту соціальну ситуацію залежить від того, як суб'єкт її впізнає, проблематизує, інтерпретує. Зазначено, що внутрішній світ людини можна вважати словесною метафорою, яка визначає внутрішню реальність суб'єкта. Доведено, що тільки за умови будівництва у своєму внутрішньому світі власного бачення "реального" образу діяльності чи ставлення до нього, усвідомлення їх значущості людина свідомо бере чи не бере на себе відповідальність за їх реалізацію. Тоді людина стає будівничим, творцем власних сюжетів, образів та стосунків, і тим самим вибудовує архітектуру власного життя. Представлена аналогія архітектурного будівництва надає можливість порівнювати роботу внутрішнього світу різних людей, як, наприклад, архітектурні споруди міст. Схожість архітектури внутрішнього світу особистості полягає в тому, що в кожної людини внутрішній світ власний. Проте внутрішні світи можуть збігатися й різнитися за такими ознаками, як напрями найбільшої активності діяльності, як широта охоплення проблем, що проробляються в цьому внутрішньому світі, як масштаб чи калібр цих проблем, як конкретна результативність активності внутрішнього світу.

  Повний текст PDF - 229.437 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"