Висвітлено основні психологічні та психолінгвістичні підходи до оволодіння іноземною мовою та іншомовним мовленням у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях. До них належать природничий, культурно-історичний, діяльнісний, суб'єктний, асоціаністський, трансформаційний, психотерапевтичний, нейропсихолінгвістичний підходи. У кожному з них оволодіння іноземною мовою пов'язане з розвитком іншомовного мовлення. У руслі природничого підходу мовлення досліджують як рефлекторну діяльність вищої нервової системи у сукупності автоматизованих дій-відповідей на вербальні і невербальні стимули. З позиції культурно-історичного підходу іншомовне мовлення розглядають як функцію мозку та психічну інтеріоризацію знаків, вироблених іншомовною культурою. У діяльнісному підході іншомовне мовлення досліджують як своєрідну діяльність, що містить автоматизовані операції. У суб'єктному підході вивчають іншомовне мовлення як функцію суб'єкта пізнання, й акцент здійснюється на визначенні таких понять, "мовлення", "структурно-функціональна характеристика суб'єкта пізнання". У межах психолінгвістичного підходу досліджують іншомовне мовлення у сукупності трьох етапів: сприймання, розуміння, породження, а також іншомовна активність. У руслі нейропсихолінгвістичного підходу оволодіння іншомовним мовленням розглядають з урахуванням закономірностей функціонування мозку. Розкрито зміст та процесуальні характеристики оволодіння іноземною мовою.

  Повний текст PDF - 249.13 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"