Зазначено, що досвід взаємодії зі світом певної спільноти зберігається в її культурі, яка має матеріальну та духовну сторони. Духовна сторона культури передається через її еталонних носіїв від покоління до покоління. Велику частину культури референтної спільноти людський індивід освоює у ході соціалізації, акультурації та персоналізації мимовільно через ідентифікацію з еталонними особистостями та референтними групами. Референтна культура презентується у психіці людського індивіда у вигляді ментальності як культурного несвідомого, яке ним актуально не усвідомлюється та актуально не контролюється. Одним із видів спільнот, які характеризуються посталим у ході соціально-історичного розвитку характерним стереотипом взаємодії зі світом, котрий передається ментально, є етноси. Етнічний стереотип взаємодії зі світом є ніби базовою особистістю цього етносу, яка передається ментально та проявляється на рівні пересічного співучасника етнічним характером. Типові для певного етносу взірці взаємодії зі світом закріплюються у ментальності члена етносу як у його культурному несвідомому, стають звичними проявами його етнічного характеру. Серед соціальних ідентичностей, якими визначає себе у своїй "Я-концепції" людський індивід у ході соціалізації, акультурації та персоналізації, чільне місце займає саме переживана етнічна ідентичність, якою він відрізняє себе від представників інших етносів. У процесі свого соціально-історичного розвитку під впливом своєї еліти, яка творить авторську культуру та національну ідею як задум кращого прийдешнього для рідного етносу, цей етнос може перейти у більш високий стан нації. Національна ідентичність не лише переживається, а й усвідомлюється. Сформована нація стає ніби "великою особистістю", яка здатна долати вади етнічного характеру й торувати спільний для співучасників історичний шлях у прийдешнє. Загарбники українських земель прагнули володіти Україною вічно, тому спрямовували державну потугу на перетворення українців на представників своїх націй. Задум перетворення українського етносу в Українську націю постав під впливом українського пророка Тараса Шевченка; цей проект українського націєтворення зустрів давно розпочатий наступ російського та польського задумів асиміляції українців. В уже ніби незалежній Україні продовжується асиміляція українців російською культурою (зокрема мовою та ідентичністю) з тої причини, що правляча в Україні матеріалістична псевдоеліта веде політику не українського націєтворення, а розколу українського етносу заради успіху стратегічної політики "розділяй і грабуй", яка підкріплюєься тактичною політикою "батога і пряника", результатом чого є нерезультативність Української держави, прірва між багатими і бідними у вигляді незначної численності середнього класу, прогресуюче зменшення населення та ціла плеяда заперечних показників. Ефективний розвиток України та її громадян можливий тоді, коли сформована титульна Українська нація стане паном-господарем в Україні, а для цього Україні потрібна духовна революція у вигляді одночасності революції національної з революцією соціальною, що може здійснити лише націоналістична еліта при владі.

  Повний текст PDF - 746.311 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"