Розглянуто високовпорядкований полівінілхлорид (ПВХ) - типовий представник гнучколанцюгових полімерів, який містить супергратки, утворені в результаті термодинамічної сегрегації різнорідних структуроутворень. Описано динамічні властивості суперграток з позицій кінетичної теорії рідин і реальних кристалів. Показано, що за зміни вмісту нанодисперсної міді в діапазоні <$E0~symbol Г~phi~symbol Г~1,0> % об. за температури 293 <$EК~symbol Г~T~symbol Г~(T sub c ~+~10)~К> у випадку <$Ephi~symbol У~phi sub кр> коливний спектр структуроутворень ПВХ-системи охоплює область від ультразвукового до інфрачервоного діапазону. Проаналізовано стан термодинамічної квазірівноваги композиту і показано, що найбільш суттєві зміни величини детермінанта стійкості матеріалу відбуваються в області <$E0~symbol Г~phi~symbol Г~0,1> % об. Cu. При цьому <$Ephi sub кр ~symbol Ы~0,06~%> об. міді і ПВХ переходить у стан межового шару. Введення в полімер нанодисперсної міді призводить до розширення температурної області термодинамічної стійкості композиту, зміщуючи її в область вищих температур. Монотонна зміна величини термодинамічної стійкості, по мірі зростання вмісту нанодисперсної міді у ПВХ, включає в себе як область склування, так і область високоеластичного стану, вказуючи на відсутність термічного руйнування суперграток у діапазоні <$E298~К~symbol Г~T~symbol Г~358~К>. Вказано шляхи використання суперграток.

  Повний текст PDF - 250.434 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"