Мета роботи - аналіз державних стратегій побудови економіки знань, визначення напрямів трансформації та групових особливостей розвинених країн і найбільш економічно потужних країн, що розвиваються. Акцентовано увагу на сучасному світовому контексті історичних обставин, які впливають на державні стратегії переходу до економіки знань, на зміну моделей економічного зростання і новий етап глобалізації, який пов'язаний з розвитком і поширенням знань. У зв'язку з цим виділено ряд глобальних мегатрендів, охоплюючи науково-технічну діяльність, міжнародну торгівлю високотехнологічними товарами і наукомісткими послугами, міжнародну міграцію робочої сили тощо. Зазначено зміну парадигми суперництва й "архітектури" глобального економічного лідерства. Проаналізовано показники науково-технічної діяльності в декількох країнах, що доводить збереження асиметрії. Наведено результати аналізу стратегій побудови економіки знань ряду розвинених країн (США, ЄС, Німеччини, Франції, Данії, Фінляндії, Швеції, Японії, Південної Кореї, Сінгапуру, Ізраїлю) і країн, що розвиваються (Китай, Індія, Малайзія, Бразилія, ПАР, Мексика). Охарактеризовано їх участь у світовому науковому прогресі й інноваційному процесі, а також виділено основні напрями трансформацій у руслі переходу до економіки знань (нова індустріалізація, розвиток науки і освіти; вдосконалення інноваційних систем; розвиток міжнародного науково-технічного співробітництва та ін.). Одним із факторів структурних змін на всіх рівнях є макроінновації. В межах запропонованої концепції таких інновацій виділено три їх типи: науково-парадигмальні, структурні та трансформаційні. Встановлено їх зв'язок із зовнішньоекономічною стратегією держави.

  Повний текст PDF - 482.879 Kb    Зміст випуску     Цитування публікації

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"