Інституціональна парадигма аудиту в Україні: сучасний стан та напрямки розвитку

Рядська, В. В.

Проведено дослідження змісту інституту аудиту й описано механізм його формування та розвитку. Системне розуміння аудиторської практики з позицій інституціональної методології дозволило визначити її зміст як сукупність взаємообумовлених та взаємопов'язаних неформальної та формальної складових, внутрішній розвиток і взаємодія яких розкривають механізм процесу змін завдань аудиту як соціального інституту. Формальна складова інституту аудиту повинна розглядатись як ієрархічна структура, що включає в себе норми наступних рівнів: міжнародного, національного, галузевого, суб'єкта аудиторської діяльності. Для випадку експорту аудиту як готової інституціональної форми перший етап розвитку формальної складової відбувається у напрямку "зверху вниз", внаслідок чого структура національного законодавства, що регулює аудиторську діяльність, повинна відповідати міжнародним вимогам. Наступний етап змін у формальній складовій обумовлюється впливом неформальних норм усередині інституту аудиту. Такий вплив є максимальним на рівні суб'єкта аудиторської діяльності та повністю відсутній на найвищому рівні - міжнародному. Ці обставини є визначальними в процесі подальшого розвитку інституту аудиту, оскільки результат ефекту взаємодії формальної та неформальної складових на найнижчому рівні ієрархії стає поштовхом для змін змісту інституту у напрямку "знизу вверх". Подальше розкриття змісту інституту аудиту необхідно проводити через визначення змісту його структури, наповнення якої в свою чергу повинно: бути гармонізованим відповідно до вимог Європейського Союзу щодо умов здійснення обов'язкового аудиту річної та консолідованої звітностей; відповідати рівню розвитку соціально-економічних відносин суб'єктів системи тристоронніх відносин; формувати передумови для подальшого розвитку інституціонального середовища аудиторської діяльності.


	Наукова періодика України		Проблеми економіки